» » Петро Порошенко в інтер'єрі картин і картинок

Петро Порошенко в інтер'єрі картин і картинок

Петро Порошенко в інтер'єрі картин і картинок

Віктор Ющенко не поспішав повертатися з Карпат до Києва – хоча це очікувалося ще перед Різдвом, він з'явився у столиці лише у вівторок. Ющенка можна зрозуміти – він не знайшов відповіді на головне питання, яке зараз турбує соратників і не менше – всю країну: хто буде його прем'єром?

Затримавшись у горах, Ющенко не зміг особисто поздоровити дочок Петра Порошенка Женю і Сашу – ці двійняшки в неділю святкували п'ятий день народження. Ющенко для них – хрещений батько, а для Порошенка – кум.

Цим матеріалом ми спробуємо відкрити серію з кількох публікацій про претендентів на посаду глави уряду. Перший – Порошенко. "Українська правда" також очікує на інтерв'ю з Юлією Тимошенко.


Якщо зібрати образ Петра Порошенка з візуальних фрагментів, то виходить герой, повний протиріч.

У нього в податковій декларації мільйони, а в очах громадськості – імідж олігарха. Але їздить він на старому мерседесі. Краватки Порошенка, може, і дорогі. Але вони постійно одні і ті ж самі – те, в чому він з'являється на людях, можна перерахувати на пальцях однієї руки.

Схоже, це риса Порошенка – не звертати уваги на такі речі. Взагалі він виглядає найпростіше серед політичних мільйонерів. І тому ігнорує ще одну свою особливість – золотозубу усмішку. Чим справляє сильне враження на людей, які не знають, що насправді Порошенко просто "трудоголик", якому нема часу думати про такі дрібниці як косметична стоматологія.

Секретарки в приймальні Порошенка працюють по змінам, які часто тривають добу. А коли приймали бюджет, Порошенко на ногах був три ночі.

Він працює в колишньому кабінеті Юлії Тимошенко, свого головного конкурента в боротьбі за крісло глави уряду. Сидить у тій же самій кімнаті на шостому поверсі бюджетного комітету по вулиці Банковій – з якої Тимошенко переїхала на початку 2000 року в уряд Ющенка.

Потім тут працював соратник Тимошенко Турчинов, який отримав від неї бюджетний комітет у минулому скликанні Верховної Ради. А в цьому парламенті за квотою "Нашої України" ключове місце дісталося Порошенку. Конкурентом у нього був Пинзеник, але вирішив, хто буде главою комітету, кажуть, сам Ющенко.

Меблі в Порошенка свої. Не прості, а красиві. Із зеленої шкіри і дерева. В кутку – робоче місце, і круглий стіл посередині кімнати, а посередині круглого столу – пляшки з кока–колою-лайт.

На стінах висять дві великих картини і одна не дуже. "Це "Остання рада", намалював Ковальов – він колись був сусідом Тараса Шевченка по кімнаті. Картина 1888 року", – каже Порошенко.

"А це впізнаєш?", – вказує він на темне полотно. "Якесь песимістичне...". "Та ні!", – включає він підсвітку. "Це "Великдень", автор – Козловський". Насправді на картині намальовані діти, які вночі ідуть з церкви, а у них в руках горять свічки. Першу картину, за словами Порошенка, він купив. Другу подарували.

Збоку висить ще одне велике полотно. "Це сосновий ліс Жаркова, учня Шишкіна. Я коли сиджу за круглим столом, дивлюсь на цю картину – дуже заспокоює". Де взяв цю картину, Порошенко не уточнює.

Загалом же цим мистецьким набором він справляє враження людини консервативних поглядів. Хоча насправді це не так. Бо, наприклад, у Порошенка є mp3–плеєр, який він бере з собою у відрядження. Або, наприклад, він уміє користуватися інтернетом. Також у Порошенка завжди дуже сучасні і дорогі мобільні телефони.

У Порошенка в кабінеті можна нарахувати мінімум сім ікон. Також є фото родини і окремо дружини Марини, з якою він у шлюбі вже 19 років. У книжній шафі стоїть статуетка архангела Михаїла. З недоречним нині підписом "від Сергія Ківалова".


Також на книжній полиці – твір Кучми "Україна – не Росія" у перекладі українською, ілюстрована однотомна енциклопедія "Хроника человечества", книги на кшталт "40 секретов власти".

Тут же стоїть диплом журналу "Кореспондент", який нагадує Порошенку, що у 2003 році він був визначений двадцять другою людиною за впливовістю в Україні. Поруч лежить журнал з результатами за 2004 рік. За цим рейтингом, підбитим у квітні минулого року, він піднявся на дев'ять сходинок та іде відразу за Людмилою Кучмою і перед Володимиром Литвином. За підсумками 2005, Порошенко, напевно, буде входити у першу п'ятірку.

Ще у цій же шафі стоїть взагалі дивний предмет – цитата самого Порошенка, оформлена у рамку, із портретом автора цитати. Порошенко там некрасномовно говорить про те, яке розумне молоде покоління управлінців.

Неподалік від цього ще одне фото Порошенка – подяка за відкриття школи у придністровському місті Бендери (сам Порошенко родом з міста Болград на кордоні Одеської області та Молдови).

Ну і яка шафа керівника не буде містити незмінний атрибут великих кабінетів – булаву?! Будемо сподіватися, що це чийсь подарунок без смаку, а не фетиш Петра Порошенка.

Сам Порошенко каже, що ненавидить святкувати дні народження на роботі і обіцяє це заборонити у органах влади. "Навіщо треба ці довжелезні черги в приймальнях людей, які прийшли поздоровити не тебе, а твоє крісло?! Якщо хочеш святкувати – будь-ласка, іди у ресторан!".

З протилежного боку кабінету Порошенка вікна. Їх аж три. І з них відкривається вид на сміттєві контейнери. Це двір комітетів Верховної Ради.

Крім всього цього, Порошенко слідкує за своїм публічним образом. У нього є сайт www.poroshenko.org, де, щоправда, часто Петра Порошенка називають "Петром Дорошенком". Це помилка через неуважність - коли текст писали в редакторі "Ворд", він автоматично замінив прізвище.

Тобто, як і багато інших персональних моментів у іміджі нашого героя, це теж зроблено лівою рукою.

Порошенко любить журналістів і навіть, кажуть, доплачував декому з них за появу його синхронів у телесюжетах. Але було це в парламенті минулого скликання. Зараз уже навпаки – журналісти чергують у приймальні, очікуючи на інтерв'ю з Порошенком.

Інколи це триває довго. Як, наприклад, випадок з японським телебаченням, яке завершило розмову з Порошенком глибокої ночі. У Києві була третя ранку, а в Японії – розпал робочого дня. Щоправда, кореспондент залишив кабінет заспаний, але задоволений. Бо Порошенко говорив з ним англійською мовою.

Порошенко вільно володіє нею відтоді, як закінчив факультет міжнародних відносин Київського університету імені Шевченка. Він навчався одночасно із Саакашвілі, але той був на кілька курсів молодше. Тоді ж Порошенко засвоював вільну боротьбу та дзюдо.

В інституті Порошенко почав займатися підприємництвом. За його словами, це сталося в 1987, а наступного року було ухвалено історичний закон "Про кооперацію в СРСР". "Тоді було створено наш кооператив про надання консультаційний послуг у зовнішньоекономічній сфері", – назвав свій перший бізнес Порошенко. Ішов третій курс навчання в інституті.

...У 2003 році під Верховною Радою проходив мітинг торгівців київських ринків. До пікетувальників вийшов Порошенко, який у запалі видав людям: "Я такий же, як і ви, я починав з базару!".

Насправді, як з'ясувалася, це була... ну, просто така метафора. Порошенко, як він пояснив "Українській правді", ніколи на базарі не стояв. А по-серйозному все почалося в 1990 році, коли банк відмовився видати йому кредит в 30 тисяч рублів. "Але через чотири місяці вони дали нам банківську гарантію під експортний контракт на 4 мільйона рублів". Так Порошенко освоював перші серйозні цифри. Як він каже, постачав "сировину для харчової промисловості в обмін на експорт олії".

Чим займався тоді Порошенко, він у деталі не заглиблюється. Каже, що розповідав керівникам мертвих підприємств, що треба робити у зовнішньо–торгівельній сфері, щоб вижити, і отримував за це гроші. "Адже ми були консультативною фірмою", – пояснює Порошенко.

Потім завдяки Порошенку в Україну став повертатися шоколад. "Пам'ятаєш, на початку 1990–х був період, коли не було шоколадних цукерок, а були соєві? Ми постачали сировину, щоб вироблялися шоколадки!".

Першою Порошенко почав співпрацювати з Вінницькою кондфабрикою. Як відомо, пізніше він став власником пакету її акцій. Але скільки в нього там відсотків – Порошенко не каже. Обіцяє всі свої активи оприлюднити того ж дня, як його кандидатуру внесуть до парламенту на посаду прем'єра.

При цьому Порошенко додає: "Я скрізь був лише менеджером. Ефективним менеджером. А контрольним пакетом я не володів і не володію у жодному підприємстві". От так от, виявляється.

Потім в 1998 році Порошенко обрався до парламенту за округом на Вінниччині і опинився у рядах СДПУ(о). Сам Порошенко зараз свій вчинок пояснює, що "я як молодий політик увійшов у цю фракцію, з якої я асоціював поважних людей Марчука і Кравчука".

Але насправді мало хто пам'ятає, що в 1998 Порошенко входив і до передвиборчого списку СДПУ(о) під номером 11. Такої честі гідні або партфункціонери, або спонсори партії. Це зараз Порошенко каже, що "я не був у СДПУ(о)", але в 1998 він входив до політбюро цієї партії.

Також виявляється, що колись підприємства Порошенка мали спільні проекти з фірмами Нестора Шуфрича. Зараз же вони люті вороги і навіть під час однієї зі сварок в Центрвиборчкомі Порошенко перед телекамерами вдався до роздягання Шуфрича.

Як би там не було, із СДПУ(о) Порошенко швидко вийшов і не без допомоги глави адміністрації президента Литвина створив свою групу "Солідарність", яка приєдналася до більшості з підтримки прем'єра Ющенка. Порошенка розглядали на одну з посад в уряді, але не вийшло. Він хотів стати політкоординатором цієї більшості – і також не вийшло.

Потім він очолив Партію солідарності, яку помилково влив у Партію регіонів Миколи Азарова. Коли стало зрозуміло, що на виборах-2002 "Регіони" з Ющенком підуть окремо, Порошенко вийшов з цього проекту.

На запасному шляху на нього чекала структура, створена під продаж, майже з такою ж назвою, тільки в лапках – партія "Солідарність". Порошенко її швидко очолив, завів у блок "Наша Україна", а на виборах 2002 став керівником виборчого штабу Ющенка. З тих часів Порошенко не зникає з орбіти найближчого оточення Ющенка.

У фракції "Наша Україна" Порошенко має групу "Солідарність", до якої входять 14 депутатів, серед яких ще одна кума Ющенка Оксана Білозір та кандидат у президенти банкір Леонід Черновецький. Крім того, Порошенко постійно контактує з рядом позафракційних депутатів, наприклад, Деркачами або Фіалковським. Також з ним підтримує відносини ображений Суркісами російський підприємець Костянтин Григоришин.

На виборах–2004 Порошенко посів ключову позицію в команді Ющенка після того, як відбулося усунення з перших ролей штабу Романа Безсмертного. Була створена коаліція "Сила народу". Її штаб очолив Олександр Зінченко, а Порошенко став заступником глави коаліції.

Під час революції Порошенко ходив разом з Ющенком на круглі столи в Маріїнський палац, а також був одним із лобістів пакетного розв'язання конфлікту.

Майбутнє "Нашої України" Порошенко бачить у терміновому створенні єдиної партії, в яку він готовий завести свою анемічну "Солідарність" – хоча частина людей в оточенні Ющенка говорять, що доведеться знову іти блоком.

Наскільки дієздатна партія "Солідарність" як самостійна одиниця судити складно. Жартують, що найбільший осередок знаходиться на заводі "Ленінська кузня". Але під час візиту в Крим 2003 року Порошенко хвалився, що у партії є депутати місцевих рад півострову.

Крім того, за розвиток партії у двох областях відповідає батько Петра Порошенка. "І робить це успішно", – додає він. Також Олексій Іванович Порошенко є віце–президентом "Укрпромінвесту", йому 69 років, і він овдовів у 2004.

Петро Порошенко мешкає з дружиною–медиком, дорослим сином–студентом міжнародних відносин і трьома малолітніми дітьми в квартирі площею 120 квадратних метрів. Це будинок на вулиці Грушевського навпроти китайського посольства, на розі з Маріїнським парком. Якщо знаєте, там ще на першому поверсі знаходиться цілодобовий гастроном...

Сергій Лещенко, УП


О ЧЕМ ВЫ ДУМАЕТЕ?

ПО ТЕМЕ:
Главная новость
Cтатьи

zmiua.com новини України і Світу. Оглядач | новости Украины и Мира. Обозреватель

RSS

Перейти ВВЕРХ