Петро Порошенко в інтер'єрі картин і картинок » ЗМІ - Новини України і Світу. Оглядач 
» » Петро Порошенко в інтер'єрі картин і картинок

Петро Порошенко в інтер'єрі картин і картинок

Віктор Ющенко не поспішав повертатися з Карпат до Києва – хоча це очікувалося ще перед Різдвом, він з'явився у столиці лише у вівторок. Ющенка можна зрозуміти – він не знайшов відповіді на головне питання, яке зараз турбує соратників і не менше – всю країну: хто буде його прем'єром?

Затримавшись у горах, Ющенко не зміг особисто поздоровити дочок Петра Порошенка Женю і Сашу – ці двійняшки в неділю святкували п'ятий день народження. Ющенко для них – хрещений батько, а для Порошенка – кум.

Цим матеріалом ми спробуємо відкрити серію з кількох публікацій про претендентів на посаду глави уряду. Перший – Порошенко. "Українська правда" також очікує на інтерв'ю з Юлією Тимошенко.


Якщо зібрати образ Петра Порошенка з візуальних фрагментів, то виходить герой, повний протиріч.

У нього в податковій декларації мільйони, а в очах громадськості – імідж олігарха. Але їздить він на старому мерседесі. Краватки Порошенка, може, і дорогі. Але вони постійно одні і ті ж самі – те, в чому він з'являється на людях, можна перерахувати на пальцях однієї руки.

Схоже, це риса Порошенка – не звертати уваги на такі речі. Взагалі він виглядає найпростіше серед політичних мільйонерів. І тому ігнорує ще одну свою особливість – золотозубу усмішку. Чим справляє сильне враження на людей, які не знають, що насправді Порошенко просто "трудоголик", якому нема часу думати про такі дрібниці як косметична стоматологія.

Секретарки в приймальні Порошенка працюють по змінам, які часто тривають добу. А коли приймали бюджет, Порошенко на ногах був три ночі.

Він працює в колишньому кабінеті Юлії Тимошенко, свого головного конкурента в боротьбі за крісло глави уряду. Сидить у тій же самій кімнаті на шостому поверсі бюджетного комітету по вулиці Банковій – з якої Тимошенко переїхала на початку 2000 року в уряд Ющенка.

Потім тут працював соратник Тимошенко Турчинов, який отримав від неї бюджетний комітет у минулому скликанні Верховної Ради. А в цьому парламенті за квотою "Нашої України" ключове місце дісталося Порошенку. Конкурентом у нього був Пинзеник, але вирішив, хто буде главою комітету, кажуть, сам Ющенко.

Меблі в Порошенка свої. Не прості, а красиві. Із зеленої шкіри і дерева. В кутку – робоче місце, і круглий стіл посередині кімнати, а посередині круглого столу – пляшки з кока–колою-лайт.

На стінах висять дві великих картини і одна не дуже. "Це "Остання рада", намалював Ковальов – він колись був сусідом Тараса Шевченка по кімнаті. Картина 1888 року", – каже Порошенко.

"А це впізнаєш?", – вказує він на темне полотно. "Якесь песимістичне...". "Та ні!", – включає він підсвітку. "Це "Великдень", автор – Козловський". Насправді на картині намальовані діти, які вночі ідуть з церкви, а у них в руках горять свічки. Першу картину, за словами Порошенка, він купив. Другу подарували.

Збоку висить ще одне велике полотно. "Це сосновий ліс Жаркова, учня Шишкіна. Я коли сиджу за круглим столом, дивлюсь на цю картину – дуже заспокоює". Де взяв цю картину, Порошенко не уточнює.

Загалом же цим мистецьким набором він справляє враження людини консервативних поглядів. Хоча насправді це не так. Бо, наприклад, у Порошенка є mp3–плеєр, який він бере з собою у відрядження. Або, наприклад, він уміє користуватися інтернетом. Також у Порошенка завжди дуже сучасні і дорогі мобільні телефони.

У Порошенка в кабінеті можна нарахувати мінімум сім ікон. Також є фото родини і окремо дружини Марини, з якою він у шлюбі вже 19 років. У книжній шафі стоїть статуетка архангела Михаїла. З недоречним нині підписом "від Сергія Ківалова".


Також на книжній полиці – твір Кучми "Україна – не Росія" у перекладі українською, ілюстрована однотомна енциклопедія "Хроника человечества", книги на кшталт "40 секретов власти".

Тут же стоїть диплом журналу "Кореспондент", який нагадує Порошенку, що у 2003 році він був визначений двадцять другою людиною за впливовістю в Україні. Поруч лежить журнал з результатами за 2004 рік. За цим рейтингом, підбитим у квітні минулого року, він піднявся на дев'ять сходинок та іде відразу за Людмилою Кучмою і перед Володимиром Литвином. За підсумками 2005, Порошенко, напевно, буде входити у першу п'ятірку.

Ще у цій же шафі стоїть взагалі дивний предмет – цитата самого Порошенка, оформлена у рамку, із портретом автора цитати. Порошенко там некрасномовно говорить про те, яке розумне молоде покоління управлінців.

Неподалік від цього ще одне фото Порошенка – подяка за відкриття школи у придністровському місті Бендери (сам Порошенко родом з міста Болград на кордоні Одеської області та Молдови).

Ну і яка шафа керівника не буде містити незмінний атрибут великих кабінетів – булаву?! Будемо сподіватися, що це чийсь подарунок без смаку, а не фетиш Петра Порошенка.

Сам Порошенко каже, що ненавидить святкувати дні народження на роботі і обіцяє це заборонити у органах влади. "Навіщо треба ці довжелезні черги в приймальнях людей, які прийшли поздоровити не тебе, а твоє крісло?! Якщо хочеш святкувати – будь-ласка, іди у ресторан!".

З протилежного боку кабінету Порошенка вікна. Їх аж три. І з них відкривається вид на сміттєві контейнери. Це двір комітетів Верховної Ради.

Крім всього цього, Порошенко слідкує за своїм публічним образом. У нього є сайт www.poroshenko.org, де, щоправда, часто Петра Порошенка називають "Петром Дорошенком". Це помилка через неуважність - коли текст писали в редакторі "Ворд", він автоматично замінив прізвище.

Тобто, як і багато інших персональних моментів у іміджі нашого героя, це теж зроблено лівою рукою.

Порошенко любить журналістів і навіть, кажуть, доплачував декому з них за появу його синхронів у телесюжетах. Але було це в парламенті минулого скликання. Зараз уже навпаки – журналісти чергують у приймальні, очікуючи на інтерв'ю з Порошенком.

Інколи це триває довго. Як, наприклад, випадок з японським телебаченням, яке завершило розмову з Порошенком глибокої ночі. У Києві була третя ранку, а в Японії – розпал робочого дня. Щоправда, кореспондент залишив кабінет заспаний, але задоволений. Бо Порошенко говорив з ним англійською мовою.

Порошенко вільно володіє нею відтоді, як закінчив факультет міжнародних відносин Київського університету імені Шевченка. Він навчався одночасно із Саакашвілі, але той був на кілька курсів молодше. Тоді ж Порошенко засвоював вільну боротьбу та дзюдо.

В інституті Порошенко почав займатися підприємництвом. За його словами, це сталося в 1987, а наступного року було ухвалено історичний закон "Про кооперацію в СРСР". "Тоді було створено наш кооператив про надання консультаційний послуг у зовнішньоекономічній сфері", – назвав свій перший бізнес Порошенко. Ішов третій курс навчання в інституті.

...У 2003 році під Верховною Радою проходив мітинг торгівців київських ринків. До пікетувальників вийшов Порошенко, який у запалі видав людям: "Я такий же, як і ви, я починав з базару!".

Насправді, як з'ясувалася, це була... ну, просто така метафора. Порошенко, як він пояснив "Українській правді", ніколи на базарі не стояв. А по-серйозному все почалося в 1990 році, коли банк відмовився видати йому кредит в 30 тисяч рублів. "Але через чотири місяці вони дали нам банківську гарантію під експортний контракт на 4 мільйона рублів". Так Порошенко освоював перші серйозні цифри. Як він каже, постачав "сировину для харчової промисловості в обмін на експорт олії".

Чим займався тоді Порошенко, він у деталі не заглиблюється. Каже, що розповідав керівникам мертвих підприємств, що треба робити у зовнішньо–торгівельній сфері, щоб вижити, і отримував за це гроші. "Адже ми були консультативною фірмою", – пояснює Порошенко.

Потім завдяки Порошенку в Україну став повертатися шоколад. "Пам'ятаєш, на початку 1990–х був період, коли не було шоколадних цукерок, а були соєві? Ми постачали сировину, щоб вироблялися шоколадки!".

Першою Порошенко почав співпрацювати з Вінницькою кондфабрикою. Як відомо, пізніше він став власником пакету її акцій. Але скільки в нього там відсотків – Порошенко не каже. Обіцяє всі свої активи оприлюднити того ж дня, як його кандидатуру внесуть до парламенту на посаду прем'єра.

При цьому Порошенко додає: "Я скрізь був лише менеджером. Ефективним менеджером. А контрольним пакетом я не володів і не володію у жодному підприємстві". От так от, виявляється.

Потім в 1998 році Порошенко обрався до парламенту за округом на Вінниччині і опинився у рядах СДПУ(о). Сам Порошенко зараз свій вчинок пояснює, що "я як молодий політик увійшов у цю фракцію, з якої я асоціював поважних людей Марчука і Кравчука".

Але насправді мало хто пам'ятає, що в 1998 Порошенко входив і до передвиборчого списку СДПУ(о) під номером 11. Такої честі гідні або партфункціонери, або спонсори партії. Це зараз Порошенко каже, що "я не був у СДПУ(о)", але в 1998 він входив до політбюро цієї партії.

Також виявляється, що колись підприємства Порошенка мали спільні проекти з фірмами Нестора Шуфрича. Зараз же вони люті вороги і навіть під час однієї зі сварок в Центрвиборчкомі Порошенко перед телекамерами вдався до роздягання Шуфрича.

Як би там не було, із СДПУ(о) Порошенко швидко вийшов і не без допомоги глави адміністрації президента Литвина створив свою групу "Солідарність", яка приєдналася до більшості з підтримки прем'єра Ющенка. Порошенка розглядали на одну з посад в уряді, але не вийшло. Він хотів стати політкоординатором цієї більшості – і також не вийшло.

Потім він очолив Партію солідарності, яку помилково влив у Партію регіонів Миколи Азарова. Коли стало зрозуміло, що на виборах-2002 "Регіони" з Ющенком підуть окремо, Порошенко вийшов з цього проекту.

На запасному шляху на нього чекала структура, створена під продаж, майже з такою ж назвою, тільки в лапках – партія "Солідарність". Порошенко її швидко очолив, завів у блок "Наша Україна", а на виборах 2002 став керівником виборчого штабу Ющенка. З тих часів Порошенко не зникає з орбіти найближчого оточення Ющенка.

У фракції "Наша Україна" Порошенко має групу "Солідарність", до якої входять 14 депутатів, серед яких ще одна кума Ющенка Оксана Білозір та кандидат у президенти банкір Леонід Черновецький. Крім того, Порошенко постійно контактує з рядом позафракційних депутатів, наприклад, Деркачами або Фіалковським. Також з ним підтримує відносини ображений Суркісами російський підприємець Костянтин Григоришин.

На виборах–2004 Порошенко посів ключову позицію в команді Ющенка після того, як відбулося усунення з перших ролей штабу Романа Безсмертного. Була створена коаліція "Сила народу". Її штаб очолив Олександр Зінченко, а Порошенко став заступником глави коаліції.

Під час революції Порошенко ходив разом з Ющенком на круглі столи в Маріїнський палац, а також був одним із лобістів пакетного розв'язання конфлікту.

Майбутнє "Нашої України" Порошенко бачить у терміновому створенні єдиної партії, в яку він готовий завести свою анемічну "Солідарність" – хоча частина людей в оточенні Ющенка говорять, що доведеться знову іти блоком.

Наскільки дієздатна партія "Солідарність" як самостійна одиниця судити складно. Жартують, що найбільший осередок знаходиться на заводі "Ленінська кузня". Але під час візиту в Крим 2003 року Порошенко хвалився, що у партії є депутати місцевих рад півострову.

Крім того, за розвиток партії у двох областях відповідає батько Петра Порошенка. "І робить це успішно", – додає він. Також Олексій Іванович Порошенко є віце–президентом "Укрпромінвесту", йому 69 років, і він овдовів у 2004.

Петро Порошенко мешкає з дружиною–медиком, дорослим сином–студентом міжнародних відносин і трьома малолітніми дітьми в квартирі площею 120 квадратних метрів. Це будинок на вулиці Грушевського навпроти китайського посольства, на розі з Маріїнським парком. Якщо знаєте, там ще на першому поверсі знаходиться цілодобовий гастроном...

Сергій Лещенко, УП



ПРО ЩО ВИ ДУМАЄТЕ?

СХОЖІ НОВИНИ
Головна новина
ОПИТУВАННЯ

Поддерживаете ли вы создание единой Поместной Автокефальной православной церкви в Украине?

zmiua.com новини України і Світу. Оглядач

RSS

Перейти ВГОРУ